Базове
Соціальні історії
12 хвилин

Як прості історії можуть полегшити життя

Соціальні Історії для дітей з РАС є товарним знаком, який запатентувала Керол Грей (Carol Gray) в 1991 році.

Це одна з результативних методик, яка навчає дітей і дорослих з РАС поведінці і варіантам дій у ситуаціях, що відбуваються з дитиною.

Кожна історія - це коротка розповідь про те, що чекає на дитину в новому місці, написана простою мовою в супроводі ілюстрацій.

Соціальні історії значно знижують рівень стресу та тривоги від нових подій чи ситуацій та допомогають швидко ознайомитись з правилами через візуальні підказки.

Через відсутність переживань знижується і рівень небажаної поведінки, вірогідність істерики, або нервового зриву.

Як зробити соціальну історію?

В історію можна залучити персонажів схожих на вашу дитину, або  улюблених героїв, або зробити всю історію зі справжніх фотографій.

В інтернеті є безліч прикладів соціальних історій на значущі навички та поширені ситуації (наприклад: похід до лікаря, поїздка на автобусі, як чистити зуби, що робити з горщиком), зроблені з малюнків або іллюстрацій. Їх можна адаптувати під себе. Ви можете просто додати в сюжет якісь риси або моменти, які дозволять дитині ототожнити себе з героєм історії. Наприклад: «Ця розповідь про Васю, який дуже любить  малювати (співати, грати в м'яч) як і ти». Або розповісти про персонажа: «Твій улюблений Супермен йде до лікаря»

Історія повинна мати простий сюжет і розглядати тільки одну конкретну ситуацію.

Наприклад - не «Як поводитися та гратися з дітьми», а «Як гратися у м'яч з іншими дітьми», «як гойдатися на дитячому майданчику з іншими дітьми», «Як поводити себе за столом, якщо є інші діти» - це все будуть окремі соціальні історії.

Тому важливо визначити питання, яке ви хочете вирішити за допомогою конкретної історії.

Історії будуються за схожим принципом і обов'язково супроводжуються малюнками/фотографіями:

💥 Спочатку ви описуєте ситуацію («я йду на гойдалки» або «я йду в магазин купувати їжу»)

💥 Послідовність дій дитини, правила поведінки, що дитина може бачити або чути від інших людей. Які почуття і емоції відчувають ці люди.

💥 Що можна очікувати від учасників розповіді і як дитина може реагувати на це.

Як використовувати історії

Серію таких малюнків-історій (6-8 на кожен сюжет) можна зібрати в класичну презентацію (power point, keynote ітп) або намалювати самому чи роздрукувати з Інтернету і скласти в папку разом з малюком. Зробіть кілька презентацій/папок на загальні теми - інші діти, транспорт, похід в публічні місця. На кожну папку наклейте картку, по якій дитина буде дізнаватися тематику.

Розповідаючи історію перед майбутньою подією, ви з малюком знаходите папку/відкриваєте презентацію, дістаєте потрібний лист та повторюєте розповідь, слідуючи за малюнками.

Ми радимо переглядати соціальні історії якнайменше тричі: за день-два до події/соціальної ситуації, безпосередньо перед самою подією/соціальної ситуації і під час події/соціальної ситуації.

Буде добре, якщо ваш син або дочка самі розкажуть сюжет, який вже не раз чули. Або будуть повторювати за вами значущі слова, чи показувати на зображенні те, про що ви говорите.

Якщо дитина вміє читати - зробіть разом з нею книжку. На кожній сторінці розташуйте по одному малюнку з короткими реченнями, що описують ситуацію, потім скріпіть її степлером. Також можна купити або роздрукувати відповідні розмальовки, щоб дитина сама їх розфарбувала.

Для повсякденних навичок:

Якщо йдеться про навички самообслуговування - перераховуйте порядок дій. Найкраще працюють прості ілюстрації (схематичні малюнки з мінімумом відволікаючих деталей) з коротким текстом під малюнком. Наприклад: «я відкручую ковпачок зубної пасти».

Серія таких картинок з послідовністю дій може висіти деякий час на очах у малюка, аж доки навичка буде закріплена. «Як чистити зуби» - у ванній, «Де взяти і як надіти одяг в садок» - біля ліжка або шафи з одягом.

Що ще важливо

🧘 Підтримувати позитивний тон. Засудження, прямі заборони не використовуються. І не тільки в самому сюжеті, але в його обговоренні також.Наприклад, не можна говорити малюкові «Бачиш, хлопчик користується горщиком, а ти пудиш в штанці, а-яй-яй». Наша мета - знизити соціальну тривогу, показуючи, що дитина успішно впорається з ситуацією.

🧘️ У кожній історії є речення (вони називаються «директивними»), які показують дітям, як поводитися. Слідкуйте, щоб таких речень було небагато, максимум два-три для кожного сюжету і щоб вони не перетворювалися на прямі вимоги. Наприклад, не вірно: «Я не повинен бігти до мами під час свята у садочку». Вірно: «Я побачу маму, помахаю їй та буду танцювати з усіма дітками».

🧘 Крім малюнків можна використовувати фотографії людей і самої дитини, що мають відношення до сюжету. Також використовують символи (іконки). Тим більше, що в багатьох публічних місцях їх теж застосовують: чоловічий і жіночий туалет, гардероб, місце для візків в супермаркеті, всі інформаційні дорожні знаки, як-то зупинка, лікарня та інші.

🧘 Не можна використовувати багато соціальних історій одночасно. Бажано, щоб сюжети проговорювалися безпосередньо перед подією, яких для дитини з РАС теж не повинно бути багато в один день.

Навіть навички самообслуговування не вводять усі відразу. Необхідно вибрати одну - дві найважливіших на даний момент, промовляти і переглядати малюнки до надбання стійкого уміння. Тільки потім вводити наступні.

🧘 Не всі ситуації можна вирішити за допомогою соціальних історій. Наприклад, істерика - це зрив, який є фізіологічною реакцією. Вона непідконтрольна малюкові. Тому історія, написана в самому позитивному ключі, яка містить директиву «якщо я чогось хочу, я можу попросити, а не падати на підлогу і кричати» - працювати не буде.

🧘 Соціальні історії використовуються в поєднанні з іншими методиками навчання, особливо ефективно їх застосування з ТІЧ. Потрібно також мати на увазі, що деяким дітям вони можуть не підійти, з різних причин.

Соціальні історії з використанням фотографій

Такі сюжети створюються для того, щоб для дитини/дорослого з РАС нові місця та події виглядали знайомими. Якщо перед відвідуванням незнайомого місця розглянути разом докладні фотографії - це знизить рівень стресу.

В історіях прописується послідовність дій, правила поведінки і що робити в екстрених ситуаціях.

Правила складання історій:

🤚 Якщо ви самі не були в місці, яке збираєтеся відвідати, спочатку сходіть туди без дитини, або пошукайте фотографії в інтернеті. Сфотографуйте загальний вигляд будівлі, дитячої кімнати/майданчика або іншого простору.

🤚 Потім продумайте послідовність дій:

- вхід, роздягальня (здавати одяг або самому вішати в шафу)

- чи потрібне змінне взуття (або бахіли),

- чи доведеться стояти в черзі або чекати (наприклад, прийом у лікаря),

- джерела яскравого світла, гучних звуків: складіть маршрут так, щоб обійти їх стороною. Якщо це не можливо - зробіть кілька фотографій і поясніть дитині «там дуже яскраво», «там буде гучна музика»

- необхідність взаємодії з іншими людьми

- з'ясуйте, де на території є спокійні  зони, щоб дитина могла піти туди для зняття тривоги і сенсорного перенасичення

- де знаходиться туалет.

🤚 Фотографуйте багато і детально, щоб потім вибрати найбільш вдалі ракурси.

🤚 Складіть докладний маршрут, використовуючи фото.

Зробіть альбом зі знімків.

🤚 Супроводжуйте кожне фото короткими реченнями - підказками. Наприклад:

Біля входу стоїть охоронець, у нього в руках термометр. Напис під фото: Я простягаю руку, мені міряють температуру.

🤚 Опишіть з використанням фото все, що буде відбуватися. Перед поясненням дії, які, швидше за все дитині вже знайомі, запитаєте - чи знає вона що тут зображено, або що потрібно робити. Дитина може впізнати гардероб; розповісти, як себе вести в черзі; або як надягти бахіли. Або просто переглянути і ознайомитись. Це внесе елемент чогось знайомого і зменшить тривожність.

🤚 Намагайтеся формулювати правила поведінки в позитивному ключі. Якщо щось робити «не можна» - нехай це буде другим реченням, після формулювання про те, що «можна».
Наприклад:

В музеї я дивлюсь на експонати. Я не буду їх чіпати.
У поліклініці: Я можу сидіти і малювати або підійти до вікна і дивитися на вулицю. Я не кричу і не бігаю.

🤚 Зробіть схему будівлі/території з позначенням зелених зон. Тоді при відвідуванні місця дитина зможе сказати, що хоче заспокоїтися, показавши пальцем на цю зону.

Після того, як ви проговорили з дитиною всі моменти, дайте  альбом з фото/презентацію, нехай подивиться його ще раз. Запитайте, чи хоче малюк розповісти правила сам, гортаючи альбом. Уточніть, чи все йому зрозуміло.

Різнорідні статті