Базове
Неочевидні ознаки аутизму від мами дитини з РАС
10 хвилин, але дуже цікаво

Марина Кочіна, мама двох доньок, зібрала неочевидні ознаки аутизму, які допоможуть вам більш пильно проаналізувати власні спостереження за малечею. Ми переклали текст Марини і пропонуємо вам звіритись за цими пунктами також. 

Мене звати Марина Кочіна і я мама двох чудових доньок. Старшій, Агнесі, 7 років, і в неї аутизм. Молодша, Ребекка, звичайна майже дворічна дівчинка. Мені ні з ким було порівнювати Агнесу, оскільки інших маленьких дітей у моєму оточенні не було. Вона не робила нічого кримінального, що дало б змогу у ранньому віці діагностувати аутизм або хоча б допомогти мені, мамі, зрозуміти, що він у неї є.

Ми були на консультаціях у різних фахівців через затримку мови, але всі в один голос казали, що причина — у трьох мовах, яким я вчила Агнесу. І відправляли нас чекати.

Зараз, коли в старшої доньки давно діагностований аутизм, я згадую й бачу купу абсолютно очевидних ознак, які дозволяли б одразу зрозуміти проблему. Усі вони описані детально в американському класифікаторі діагнозів DSM-5, але лікарі дуже рідко знають ці деталі й можуть діагностувати лише найяскравіші випадки.

  • Достатньо 7–10 ознак із перерахованих далі, щоби звертатися до психіатра.
  • Дитина не повинна демонструвати одразу всі ознаки. Аутизм — це спектр, у кожного свій набір проявів.
  • Якщо ваша дитина стабільно демонструвала якусь поведінку раніше, але зараз перестала, ― це також зараховується, як властиве їй.
  • Якщо ваша дитина зараз доросліша, намагайтеся згадати, як вона себе поводила в 1–3 роки.
  • Коли я пишу «аутизм», я маю на увазі розлад аутистичного спектру. Це абсолютно тотожні поняття, синоніми.

Неочевидні ознаки, за якими батьки дітей у віці від 1-го до 3-х років можуть зрозуміти, що варто звернутися до фахівців із питання діагностики аутизму:

📌 Затримка мовлення

Якщо дитина й каже слово «мама», але не використовує його до 1,5 років, щоби покликати вас, а просто іноді вимовляє вголос це поєднання звуків, це тривожно. Якщо дитина не говорить 10 слів до 1,5 року й хоча б кілька коротких речень до двох років ― це привід звертатися до фахівців. Це може бути проблема не мовлення, а комунікації ― у дитини просто немає потреби з вами спілкуватися в тій мірі, у якій вона є в нормотипової дитини.

📌 ВІдсутність поділу уваги

Нейротипова дитина має цікавитися тим, що в цей момент цікаво дорослому. Під час гри з дитиною переведіть захоплений погляд на якийсь предмет або іграшку й заздалегідь пропросіть іншого дорослого оцінити поведінку дитини. Чи спіймала дитина ваш погляд? Зауважила, що ви чимось зацікавилися? Перевела погляд на предмет? Чи продовжила займатися своїми справами?

📌 Присутність у «моменті»

Дитина повинна психологічно бути в цьому моменті з вами зараз, бути «тут». Якщо десь поруч із гуркотом впаде валіза — вона має подивитися в бік джерела шуму й потім на маму — переконатися, що вона почула звук. Дитина має діями й поведінкою показувати, що вона розуміє, що відбувається навколо. Наприклад, якщо Агнеса каже мені, що згубила капці, то Ребекка підхоплюється й несе їх, хоч її ніхто не просив ні про що. Я не маю на увазі, що дитина повинна виконувати всі ваші доручення, — вона просто повинна «бути з нами». Коли мені приятелька розповідала, що її півторарічна дитина приносить їй черевики, коли вони збираються гуляти, я чесно думала, що вона бреше й такого не буває. Агнеса дозволяла себе одягнути й посадити в коляску, але була в житті нудьгуючим глядачем, а не актором.

📌 Зоровий контакт

Взагалі він може бути в дитини в достатній кількості, як для дорослого. Агнеса завжди дивилася в очі, але тільки коли народилася її сестра, я зрозуміла, як мало би бути. Нормотипова дитина дивиться в очі майже постійно під час взаємодії, переводить очі з іграшки на маму, ловить її погляд, відповідає поглядом. Дитина з аутизмом дивиться рідше, її погляд може ковзати по обличчю й зісковзувати кудись за вашу спину. У будь-якому випадку, якщо дитина уникає вашого погляду, це зрозуміло відразу.

📌 Необхідність здобувати схвалення

Цим самим поглядом звичайна дитина просить вашої реакції. Коли вона покладе правильно шматочок пазла, то дивиться на маму. Поклала ще один ― і знову чекає мамину реакцію. Вона постійно хоче «подивися, як я вмію!«У мене є відео Агнеси в 3,5 років, де вона упродовж 10 хвилин вибирає прапори й називає  країну. Вона ідентифікувала всі можливі прапори, навіть Буркіна-Фасо й Папуа-Нової Гвінеї, але не кинула на мене ніі погляду. Їй просто не було потрібне моє схвалення.

📌 Дитина не ділиться радістю

Нормотипова дитина обов’язково принесе мамі машинку, яку знайшла в пісочниці або квіточку з газону. Дитина принесе й покаже, поділиться своєю радістю. Якщо ви прийдете в гості до друзів, дитина буде перебирати іграшки в їхніх ящиках і постійно обертатися до вас, показуючи, які скарби там знайшла. Дитина з аутизмом не відчуває потреби ділитися з вами своєю радістю, вона буде гратися самостійно.

📌 Не відповідає «так» чи «ні»

У віці близько року дитина вже взмозі пояснити свої потреби, якщо не словами, то хоча б жестами, кивками й хитанням голови. Якщо вам доводиться здогадуватися, чи хоче дитина те чи інше, це погана ознака. Агнесу я навчила говорити «так» і «ні» тільки в 3,5 роки, вигадавши вікторину, коли ми витягали з мішка предмети. У мене є чудове відео:

— Агнеса, це жираф?

— Неть!

— Правильно, це зебра. Це синій?

— Так!

— Це кубик?

— Ні, це пайайепіпед!

📌 Особливі здібності та інтереси

Діти з аутизмом абсолютно не обов’язково відстають у розумовому розвитку. Навпаки вони дуже часто ніби самі вивчають алфавіт, цифри, кольори. Це збиває з пантелику, така тямуща дитина ну просто не може мати проблем. Зрозуміло це не означає, що всіх розвинених дітей треба тягти до психіатра. Я просто хочу зазначити, що гострий розум — не виключає того, що в дитини може бути аутизм. Але якщо ж дитина навчилася читати раніше, ніж говорити, то це гіперлексія ― сигнал звертатися за допомогою. В американській психіатрії це «червоний прапорець» для аутизму.

📌 Не приділяє уваги людям

Коли нормотивова дитина заходить у нове приміщення або потрапляє в нову ситуації, вона буде розглядати обличчя присутніх людей, нехай навіть буде соромитися й тулитися до мами. Дитина з аутизмом лише мимохідь подивитися на обличчя. А може і взагалі не звернути увагу на людей. Вона одразу піде до іграшок, дверцят та інших речей.

📌 Підвищена зацікавленість до неігрових предметів

Дитина з аутизмом може ігнорувати іграшки (може й не ігнорувати), але може годинами відкривати й закривати двері, дверцята шафок, вмикати і вимикати світло, натискати кнопки, дивитися на вентилятор або робити інші монотонні дії.

📌 Неправильна гра в іграшки

Навіть після багаторазового пояснення, як правильно, дитина з аутизмом може грати в іграшки за своїм сценарієм. Узяти кулю й кеглю та монотонно бити їх одне об одного, стукати машинкою по гаражу, нескінченно відкривати двері іграшкового будиночка й закидати туди шматочки пазлу. Якщо спробувати дитину перервати або відвернути увагу, станеться істерика.

📌 Не відгукується на ім’я

Дитина повинна дивитися на людину, яка його кличе, уже місяців із 9. Варто було мені сказати щось схоже на «Ребекка», як моя молодша на навкарачки мчала до мене з іншого кінця квартири. Щодо Агнеси ― я до 3 років думала, що їй не подобається її ім’я. Загалом, якщо до року й надалі дитина відгукується на ім’я або прізвисько не 9 разів з 10, це тривожно. І не виправдовуйте його тим, що він «просто зайнятий». Спробуйте 10 разів упродовж дня звернутися до чоловіка в різних ситуаціях і записуйте, скільки разів він відреагував. Ставлю на 10 з 10. Ось дитина має так само реагувати.

Поки я писала цей абзац, кілька разів звернулася до молодшої, яка дуже зайнята своїми справами, і жодного разу не залишилася без відповіді. Водночас, якщо ви покличете дитину з аутизмом на ім’я ― «ім’я, мультики!» або «ім’я, візьми цукерку!» ― вона прибіжить миттю. Дитина з аутизмом бачить свою вигоду й хоче її отримати. А просто спілкування з вами — НЕ цінність для неї, тому й на одне тільки ім’я реакції не варто чекати.

📌 Постійність

Дитина з аутизмом може хотіти сталості в речах, що її оточують. Їсти тільки з однієї тарілки, сидіти тільки на цьому стільці, надягати колготи під будь-який одяг у будь-яку погоду, ставити кубики саме в цьому порядку, грати в гру тільки за своїм сценарієм. Якщо хтось втручається й робить щось по-іншому, може статися істерика. Якщо дитина заплакала без причини, спробуйте проаналізувати ― можливо ви спочатку одягли їй чоботи, а потім шапку. А раніше завжди робили навпаки.

📌 Маршрути

Це різновид попереднього пункту. Дитина з аутизмом може хотіти ходити тільки однією й тієї ж дорогою. І якщо вам потрібно сьогодні в інше місце ― трапиться істерика. Агнеса, наприклад, до 4 років не могла повертати назад (наприклад, якщо ми щось забули і треба було повернутися), тому ми робили петлю навколо будь-якої будівлі й поверталися. Ще вона могла ходити тільки по одній стороні вулиці. Якщо ми опинялися на інший і вона це усвідомлювала, починалася неконтрольована істерика.

📌 Викладання речей у рядки

Діти з аутизмом часто викладають речі або іграшки в ряд. Якщо це не гра. Тобто якщо ваша дитина виклала в ряд іграшки й пояснює, що це потяг і вони всі їдуть «чух-чух», то це норма. А просто ряди, викладені на підлозі або ліжку, часто ще й із предметів в одній і тій самій послідовності ― це може бути ознакою аутизму.

📌 Чутливість до одягу

Діти з аутизмом можуть просто не хотіти одягати ту чи іншу річ, якщо тактильні відчуття їм неприємні. Їм можуть заважати етикетки, зворотні сторони нашивок, занадто тісний одяг.

📌 Відторгнення всього нового:

Часто діти з аутизмом не хочуть нічого нового. Ігнорують нові іграшки, насилу переодягаються в літній одяг після зимової, взагалі їх складно змусити одягнути щось нове. Іноді батькам доводиться прати новий одяг і сушити разом зі старим, ніби як «так воно завжди тут було», тільки так вдається змусити дитину одягнути нову річ.

📌 Стереотипні рухи

Часто в дітей з аутизмом є стими. Тобто рухи, які вони постійно повторюють у момент сенсорного перевантаження. Вони можуть дивно клацати пальцями, махати руками перед обличчям, «клацати» язиком, стрибати й махати руками, як крильцями. Нав’язливі рухи ― завжди тривожна ознака і привід звернутися до лікаря.

📌 Ехолалія

У дітей трохи доросліших, ніж 1 рік. Це нав’язливі повторення фраз. Можуть бути фрази з мультфільмів і реклами, абсолютно вирвані з контексту. Може бути повторення питання ― як відповідь.

📌 Страхи

Часто діти з аутизмом до істерик бояться дивних речей. Агнеса боялася зачинених дверей і вуличних грилів із шаурмою. Часто бояться, наприклад, повітряних кульок або темряви. Але якщо в дитини є лише страхи й більше нічого з перерахованого тут, то скоріш за все це інша проблема.

📌 Порушення комунікації

Насправді, це головна ознака аутизму, але в ранньому дитинстві батькам дуже важко визначити, чи вона порушена. Спілкування ― як пінг-понг: ви кидаєте кульку, а у відповідь кидають вам. Якщо ви не отримуєте ці кульки, це дзвіночок.

📌 Складність у взаємодії з іншими дітьми

У ранньому віці ніяких спільних ігор з іншими дітьми батьки ще не мають очікувати. Але ближче до 3 років діти вже щосили грають разом. Дитина з аутизмом може грати з ними поруч, але не разом. Грати з тим самим конструктором, але окремо. Дитина може і просто боятися інших дітей та відмовлятися йти на майданчик, якщо там є діти. Водночас вона може спокійно реагувати на більш дорослих і менших дітей.

📌 Не грають у рольові гри

Нормотипові діти, навіть маленькі, з інтересом грають у ляльки, будиночки, годують ляльок, укладають спати.

Різнорідні статті