Базове
Неочевидні ознаки аутизму від мами дитини з РАС
10 хвилин, але дуже цікаво

Марина Кочіна, мама двох доньок, зібрала неочевидні ознаки аутизму, які допоможуть вам більш пильно проаналізувати власні спостереження за малечею. Ми переклали текст Марини й пропонуємо вам також ознайомитись з цими пунктами. 

Мене звати Марина Кочіна, і я — мама двох чудових доньок. Старшій, Агнесі, 7 років, і в неї аутизм. Молодша, Ребекка, звичайна майже дворічна дівчинка. Мені ні з ким було порівнювати Агнесу, оскільки інших маленьких дітей у моєму оточенні не було. Вона не робила нічого кримінального, що дало б змогу у ранньому віці діагностувати аутизм або хоча б допомогти мені, мамі, зрозуміти, що він у неї є.

Ми були на консультаціях у різних фахівців через затримку мови, але всі в один голос казали, що причина — у трьох мовах, яким я вчила Агнесу. І відправляли нас чекати.

Зараз, коли в старшої доньки давно діагностований аутизм, я згадую її й бачу купу абсолютно очевидних ознак, які дозволили б одразу зрозуміти проблему. Усі вони детально описані в американському класифікаторі діагнозів DSM-5, але лікарі дуже рідко знають ці деталі й можуть діагностувати лише найяскравіші випадки.

  • Достатньо 7–10 ознак із перерахованих далі, щоби звертатися до психіатра.
  • Дитина не повинна демонструвати одразу всі ознаки. Аутизм — це спектр, у кожного свій набір проявів.
  • Якщо ваша дитина стабільно демонструвала якусь поведінку раніше, але зараз перестала, ― це також зараховується, як властиве їй.
  • Якщо ваша дитина зараз доросліша, намагайтеся згадати, як вона себе поводила в 1–3 роки.
  • Коли я пишу «аутизм», я маю на увазі розлад аутистичного спектра. Це абсолютно тотожні поняття, синоніми.

Неочевидні ознаки, за якими батьки дітей у віці від 1-го до 3-х років можуть зрозуміти, що варто звернутися до фахівців із питання діагностики аутизму:

📌 Затримка мовлення

Якщо дитина й каже слово «мама», але не використовує його до 1,5 років, щоби покликати вас, а просто іноді вимовляє вголос це поєднання звуків, це тривожно. Якщо дитина не говорить 10 слів до 1,5 року й хоча б кілька коротких речень до двох років ― це привід звертатися до фахівців. Це може бути проблема не мовлення, а комунікації ― у дитини просто немає потреби з вами спілкуватися тою мірою, у якій вона є в нормотипової дитини.

📌 Відсутність поділу уваги

Нормотипова дитина має цікавитися тим, що в цей момент цікаво дорослому. Під час гри з дитиною переведіть захоплений погляд на якийсь предмет або іграшку й заздалегідь пропросіть іншого дорослого оцінити поведінку дитини. Чи спіймала дитина ваш погляд? Зауважила, що ви чимось зацікавилися? Перевела погляд на предмет, чи продовжила займатися своїми справами?

📌 Присутність у «моменті»

Дитина повинна психологічно бути в цьому моменті зараз з вами, бути «тут». Якщо десь поруч із гуркотом впаде валіза — вона має подивитися в бік джерела шуму, а потім на маму — переконатися, що вона почула звук. Дитина має діями й поведінкою показувати, що вона розуміє, що відбувається навколо. Наприклад, якщо Агнеса каже мені, що згубила капці, то Ребекка підхоплюється й несе їх, хоч її ніхто ні про що не просив. Я не маю на увазі, що дитина повинна виконувати всі ваші доручення, — вона просто повинна «бути з нами». Коли мені приятелька розповідала, що її півторарічна дитина приносить їй черевики, коли вони збираються гуляти, я чесно думала, що вона бреше й такого не буває. Агнеса дозволяла себе одягнути й посадити в коляску, але в житті була знудженим глядачем, а не актором.

📌 Зоровий контакт

Взагалі він може бути в дитини в достатній кількості, як для дорослого. Агнеса завжди дивилася в очі, але тільки коли народилася її сестра, я зрозуміла, як мало б бути. Нормотипова дитина дивиться в очі майже постійно під час взаємодії, переводить очі з іграшки на маму, ловить її погляд, відповідає поглядом. Дитина з аутизмом дивиться рідше, її погляд може ковзати по обличчю й зісковзувати кудись за вашу спину. У будь-якому випадку, якщо дитина уникає вашого погляду, це зрозуміло відразу.

📌 Необхідність здобувати схвалення

Цим самим поглядом звичайна дитина просить вашої реакції. Коли вона покладе правильно шматочок пазла, то дивиться на маму. Поклала ще один ― і знову чекає мамину реакцію. Вона постійно хоче сказати "Подивися, як я вмію!" У мене є відео Агнеси в 3,5 роки, де вона упродовж 10 хвилин вибирає прапори й називає  країну. Вона ідентифікувала всі можливі прапори, навіть Буркіна-Фасо й Папуа-Нової Гвінеї, але не кинула на мене ані погляду — їй просто не було потрібне моє схвалення.

📌 Дитина не ділиться радістю

Нормотипова дитина обов’язково принесе мамі машинку, яку знайшла в пісочниці або квіточку з газону. Дитина принесе й покаже, поділиться своєю радістю. Якщо ви прийдете в гості до друзів, дитина буде перебирати іграшки в їхніх ящиках і постійно обертатися до вас, показуючи, які скарби там знайшла. Дитина з аутизмом не відчуває потреби ділитися з вами своєю радістю, вона буде гратися самостійно.

📌 Не відповідає «так» чи «ні»

У віці близько року дитина вже може пояснювати свої потреби, якщо не словами, то хоча б жестами, кивками й хитанням голови. Якщо вам доводиться здогадуватися, чи хоче дитина те чи інше, це погана ознака. Агнесу я навчила говорити «так» і «ні» тільки в 3,5 роки, вигадавши вікторину, коли ми витягали з мішка предмети. У мене є чудове відео:

— Агнеса, це жираф?

— Неть!

— Правильно, це зебра. Це синій?

— Так!

— Це кубик?

— Ні, це пайайепіпед!

📌 Особливі здібності та інтереси

Діти з аутизмом абсолютно не обов’язково відстають у розумовому розвитку. Навпаки вони дуже часто ніби самі вивчають алфавіт, цифри, кольори. Це збиває з пантелику, така тямуща дитина ну просто не може мати проблем. Зрозуміло, що це не означає, що всіх розвинених дітей треба тягти до психіатра. Я просто хочу зазначити, що гострий розум не виключає того, що в дитини може бути аутизм. Але якщо ж дитина навчилася читати раніше, ніж говорити, то це гіперлексія ― сигнал звертатися за допомогою. В американській психіатрії це «червоний прапорець» для аутизму.

📌 Не приділяє уваги людям

Коли нормотипова дитина заходить у нове приміщення або потрапляє в нову ситуації, вона буде розглядати обличчя присутніх людей, нехай навіть буде соромитися й тулитися до мами. Дитина з аутизмом лише мимохідь подивитися на обличчя, а може і взагалі не звернути увагу на людей. Вона одразу піде до іграшок, дверцят та інших речей.

📌 Підвищена зацікавленість до неігрових предметів

Дитина з аутизмом може ігнорувати іграшки (може й не ігнорувати), але може годинами відкривати й закривати двері, дверцята шафок, вмикати й вимикати світло, натискати кнопки, дивитися на вентилятор або робити інші монотонні дії.

📌 Неправильна гра в іграшки

Навіть після багаторазового пояснення, як правильно, дитина з аутизмом може грати в іграшки за своїм сценарієм. Узяти кулю й кеглю та монотонно бити їх одне об одного, стукати машинкою по гаражу, нескінченно відкривати двері іграшкового будиночка й закидати туди шматочки пазлу. Якщо спробувати дитину перервати або відвернути увагу, станеться істерика.

📌 Не відгукується на ім’я

Дитина повинна дивитися на людину, яка її кличе, уже місяців із 9. Варто було мені сказати щось схоже на «Ребекка», як моя молодша навкарачки мчала до мене з іншого кінця квартири. Щодо Агнеси ― я до 3 років думала, що їй не подобається її ім’я. Загалом, якщо до року й надалі дитина відгукується на ім’я або прізвисько не 9 разів з 10, це тривожно. І не виправдовуйте її тим, що вона «просто зайнята». Спробуйте 10 разів упродовж дня звернутися до чоловіка в різних ситуаціях і записуйте, скільки разів він відреагував. Ставлю на 10 з 10. Ось дитина має так само реагувати.

Поки я писала цей абзац, кілька разів звернулася до молодшої, яка дуже зайнята своїми справами, і жодного разу не залишилася без відповіді. Водночас, якщо ви покличете дитину з аутизмом на ім’я ― «ім’я, мультики!» або «ім’я, візьми цукерку!» ― вона прибіжить миттю. Дитина з аутизмом бачить свою вигоду й хоче її отримати. А просто спілкування з вами — НЕ цінність для неї, тому й на одне тільки ім’я реакції не варто чекати.

📌 Постійність

Дитина з аутизмом може хотіти сталості в речах, що її оточують. Їсти тільки з однієї тарілки, сидіти тільки на цьому стільці, надягати колготи під будь-який одяг у будь-яку погоду, ставити кубики саме в цьому порядку, грати в гру тільки за своїм сценарієм. Якщо хтось втручається й робить щось по-іншому, може статися істерика. Якщо дитина заплакала без причини, спробуйте проаналізувати ― можливо ви спочатку одягли їй чоботи, а потім шапку. А раніше завжди робили навпаки.

📌 Маршрути

Це різновид попереднього пункту. Дитина з аутизмом може хотіти ходити тільки однією й тієї ж дорогою. І якщо вам потрібно сьогодні в інше місце ― трапиться істерика. Агнеса, наприклад, до 4 років не могла повертати назад (наприклад, якщо ми щось забули й треба було повернутися), тому ми робили петлю навколо будь-якої будівлі й поверталися. Ще вона могла ходити тільки по одній стороні вулиці. Якщо ми опинялися на інший і вона це усвідомлювала, починалася неконтрольована істерика.

📌 Викладання речей у рядки

Діти з аутизмом часто викладають речі або іграшки в ряд, навіть якщо це не гра. Тобто якщо ваша дитина виклала в ряд іграшки й пояснює, що це потяг і вони всі їдуть «чух-чух», то це норма. А просто ряди, викладені на підлозі або ліжку, часто ще й із предметів в одній і тій самій послідовності, можуть бути ознакою аутизму.

📌 Чутливість до одягу

Діти з аутизмом можуть просто не хотіти одягати ту чи іншу річ, якщо тактильні відчуття їм неприємні. Їм можуть заважати етикетки, зворотні сторони нашивок, занадто тісний одяг.

📌 Відторгнення всього нового

Часто діти з аутизмом не хочуть нічого нового. Ігнорують нові іграшки, насилу переодягаються в літній одяг після зимової, взагалі їх складно змусити одягнути щось нове. Іноді батькам доводиться прати новий одяг і сушити разом зі старим, ніби як «так воно завжди тут було», і лише так вдається змусити дитину одягнути нову річ.

📌 Стереотипні рухи

Часто в дітей з аутизмом є стими, тобто рухи, які вони постійно повторюють у момент сенсорного перевантаження. Вони можуть дивно клацати пальцями, махати руками перед обличчям, «клацати» язиком, стрибати й махати руками, як крильцями. Нав’язливі рухи ― завжди тривожна ознака і привід звернутися до лікаря.

📌 Ехолалія

Це — нав’язливі повторення фраз у дітей, трохи доросліших, ніж 1 рік. Це можуть бути фрази з мультфільмів і реклами, абсолютно вирвані з контексту. Може бути повторення питання ― як відповідь.

📌 Страхи

Часто діти з аутизмом до істерик бояться дивних речей. Агнеса боялася зачинених дверей і вуличних грилів із шаурмою. Часто бояться, наприклад, повітряних кульок або темряви. Але якщо в дитини є лише страхи й більше нічого з перерахованого тут, то скоріш за все це інша проблема.

📌 Порушення комунікації

Насправді, це — головна ознака аутизму, але в ранньому дитинстві батькам дуже важко визначити, чи вона порушена. Спілкування ― як пінг-понг: ви кидаєте кульку, а у відповідь кидають вам. Якщо ви не отримуєте ці кульки, це дзвіночок.

📌 Складність у взаємодії з іншими дітьми

У ранньому віці ніяких спільних ігор з іншими дітьми батьки ще не мають очікувати. Але ближче до 3 років діти вже щосили грають разом. Дитина з аутизмом може грати з ними поруч, але не разом. Грати з тим самим конструктором, але окремо. Дитина може і просто боятися інших дітей та відмовлятися йти на майданчик, якщо там є діти. Водночас вона може спокійно реагувати на більш дорослих і менших дітей.

📌 Не грають у рольові гри

Нормотипові діти, навіть маленькі, з інтересом грають у ляльки, будиночки, годують ляльок, укладають спати.

Різнорідні статті