Базове
"Легкий" ступінь аутизму
2 хвилини

У нашому суспільстві деякі діагнози викликають неприйняття, страх та соціальну стигму. Тому, вперше почувши діагноз «аутизм» або «розлад аутистичного спектра», багато батьків хочуть як найшвидше та назавжди вилікувати дитину.

Варто прийняти сам факт, що це не хвороба, і вилікувати РАС неможливо.

Адже розлади аутистичного спектра – це фізіологічна особливість діяльності мозку. У таких дітей легко виникає сенсорний дискомфорт, напруга в нових для них ситуаціях або у зв'язку з обставинами, що змінилися.

Але спеціальні програми та заняття із фахівцями дозволяють скоригувати поведінку дитини так, щоб їй було комфортніше взаємодіяти з людьми та різними ситуаціями у соціумі.

Щодо ступеней аутизму, важливо розуміти, що ці поділи на високофункціональність і низькофункціональність є застарілими. Якщо ми говоримо саме про РАС, а не комплексні діагнози, то одна й та ж людина в різні періоди свого життя (іноді навіть дня) може бути і високофункціональною і низькофункціональною. 

Особливості характеру та поведінки

Багато батьків думають: якщо діти навчилися знайомитися з однолітками і вступати в змістовний діалог з дітьми та дорослими – отже, вони навчилися спілкуватися.

Насправді, у таких дітей з 6-7 років добре розвинена здатність запам'ятовувати шаблони поведінки, а потім слідувати їм. Але будь-який значний відступ від «сценарію» в голові може збентежити дитину.

Найчастіше діти з аутизмом не розуміють іронію, серйозно ставляться до всього сказаного та сприймають фрази буквально. Слова "упертий, як осел" або "закрий рот та їж" для них не мають жодного сенсу.

Дивлячись на дитину, можна вирішити, що у нього добре розвинене почуття гумору, тому що вона запам'ятовує безліч анекдотів і сміється, коли хтось їх розповідає. Але якщо запитати, що саме смішно в анекдоті – не зможе пояснити в чому безглуздість ситуації, на відміну від нейротипових дітей.

Тому слідкуйте, щоб дитина не чула «дорослих» анекдотів у гостях чи вдома – вона може розповідати такі історії однокласникам, не усвідомлюючи наслідків.

Також вони не розуміють двоїстих послань, наприклад «нам так подобається, як ти співаєш, швидше б ти замовк». Це часто призводить до непорозумінь, дитина може образитися або розплакатися через «дрібниці».

Крім того, діти можуть поводитися «дивно»: ходити по одному маршруту та чинити опір іншому, наступати тільки на сірі плитки або білі смуги у дворі школи, рахувати вікна в шкільному коридорі, відчиняти двері в певній послідовності і слідувати іншим ритуалам.

Однолітки найчастіше не звертають на це уваги, а вчитель помітить. На уроках такі діти можуть повністю повторювати питання вчителя перед відповіддю, залазити під парту на перервах, закривати вуха і розгойдуватися, якщо однокласники занадто галасують.

Ваш першокласник може читати та розповідати вірші надто монотонно, сміятися невпопад чи застигати, дивлячись в одну точку, на кілька секунд.

Дуже важливо повідомити про діагноз викладачам, детально розповісти про потреби дитини і яким чином можна створити для неї безпечну і комфортну атмосферу. Замовчуючи діагноз ви наражаєте дитину на напружені стосунки з педагогами і надлишковий стрес, який точно не допомагає розвиватися.

Різнорідні статті